Обпікають, мов кригою, люті
Ті слова, аж ніяк не забуті.
Дикий вовче, нічний сіроманець,
Ти кохання моє, мій коханець…
Зарожевить кривавий світанок.
Хто я з-поміж численних коханок?
Темний звіре, мій гість одержимий,
Твої руки тепер – то крижини,
Твої очі уже не вогненні.
Вони – попіл. Слова ж незбагненні.
В них не вірю, притулку шукаю
В поцілунках – то сходи до раю,
Чи до пекла?.. З тобою згоріти
Ладна, майстре, твоя Маргарита.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753314
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2017
автор: Олена Ляшенко