Золота ти, моя половинка,
Мій, воістину, ангел небесний.
Вже пів – віку щодня, щохвилинки
В твоїм сяйві купаюсь чудеснім.
Надихають на злет, на горіння
Твоя вірність, незгасне кохання.
Кожен рік, як весняне цвітіння,
Кожен день, як рожеве світання.,
Наші діти, онуки – то крила,
Що натхненно летять у майбутнє.
Додають нам уміння і сили
Відмітати пусте і несутнє.
На підльоті невтомні лелеки,
В подарунок несуть правнучаток.
І життя простягає далеко,
Знов отримує новий початок.
Хмари болю за обрій стікають,
Гріє сонце любовного статку.
З тим теплом нові далі здолають
У віках нескінченні нащадки.
Хай повік залишаються в згадках
Світлі, в злагоді прожиті роки.
Всім, хто родиться з нашого спадку
Бог вдарує кохання високе.
Вік кохання безмежний, як хвилі
В океані по місячній стежці.
Бог усім нам дарує цю милість.
Тільки Бог не у кожному серці.
Марія – Юрій
2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753313
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2017
автор: Юрій Прозрівший