Вгорі над нами, мов завмерли, хмари,
Розіп’ятий заткавши небокрай,
А у долині м’ята всіх дурманить,
І манить ліс грибочків назбирать.
То осінь за пеньочок зачепилась,
Готує землю й небо до зими:
Вдень сонце світлим м’ячиком котилось,
А ранки одягалися в дими.
Куйовдить часто ранок мокру тишу,
І сплески риб частенько спокій рвуть.
Маленькі хвильки осоку колишуть,
Ховаючи свої сліди в траву.
15.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753235
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 01.10.2017
автор: Ганна Верес