Білі гори
Розчинилися у імлі,
Білі вершини
Десь вдалині.
Може то сни,
Що відходять у світлі дня.
Тільки сліпучо білі
Недосяжні як хмари
Гори замріяні.
Клубочаться парою
Вруняться отарами
Гори білі
З піною молочною,
Що падає клаптями вниз
І не досягне дна,
Зупинить лавину
Холод небес.
Білі гори
Як біла мрія
За обрієм.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753173
Рубрика: Верлібр
дата надходження 01.10.2017
автор: Траяна