Тобі завдячую життям -
Хоча було не з медом,
Нема жалю, лиш каяття,
І правда – моє кредо…
Село квітуче, наче рай,
Волошки й маки в житі,
Колючий на горбах курай
і ковила, росою вмиті…
Світанки сонячні мої,
І ночі в оксамиті -
А як співали солов’ї
в передранковій миті!
Я дякую тобі за все:
за радісні хвилини,
за рук тепло і за добро,
що я росла в родині…
Пробач, що може щось не так,
Чи може завинила,
Подай мені із неба знак,
Що ти мене простила…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753120
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.10.2017
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО