Я, не озираючись, піду
Звідти, де нікому не потрібна.
Скоро замете пороша срібна
Кожен слід мій на твою біду...
І знайти уже не пощастить,
Як колись таланило нівроку.
Хтось колись мої почує кроки
І благословить щасливу мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753072
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.09.2017
автор: Патара