Чекаю знов я і боюсь новин
Із неспокійного нам рідного Донбасу,
Де гинуть люди наші без провин
Від куль і мін, і вибухів фугасів.
Там кров живу без міри п’є земля,
Повітря цідить стогін в тому краї...
О, скільки ж ти 200-их звідтіля
Зустріла, земле, й плачучи, каралась!
Ці терористи чи бойовики
Насправді ж є солдатами Росії,
Нас ненавиділи і мучили віки,
Бо пустота у душах їх засіла.
Та вірю, прийде справедливий суд,
І кожен з них отрима гідну плату:
Всі винні кару Божу понесуть,
Хто є сьогодні зла й брехні солдати.
16.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752878
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 29.09.2017
автор: Ганна Верес