Цей вірш я написала ще будучи школяркою. Та, думаю, він актуальний і сьогодні.
Тож напередодні свята дарую його всім вчителям.
Вкрились золотом кленові віти,
І дзвенить роса в траві густій.
В цей осінній день несу я квіти –
Найдорожчій вчительці своїй.
Вчителько моя, котру вже осінь
Вас стрічає в школі дітвора?
Сивина видніється в волоссі,
Хоч сивіти вам ще не пора!
Ваші добрі, стомлені вже очі
Учням посміхаються щодня.
Знаєм, ви не спали довгі ночі,
Щоби нам повідати знання.
Ви, неначе добра фея з казки
Нас навчали жити лиш добром.
Дуже жаль, що іноді, за ласку
Ми, малі, відплачували злом.
Скільки ми вам клопотів завдали,
Скільки було болю і образ.
Але ви нам завжди вибачали,
Завжди заступалися за нас.
Вчителько моя, ви крок за кроком
Нас ведете в світле майбуття.
І, нехай проходить рік за роком –
Вас любити будем все життя.
Ми за вашу щирість дуже вдячні,
За поради мудрі, золоті.
І хоча буваєм необачні,
Ви пробачте нам помилки ті.
І, нехай сіріє в небі просинь,
Йдуть дощі холодні у дворі.
Вчителько, ви не одну ще осінь –
Ніжно посміхайтесь дітворі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752869
Рубрика: Присвячення
дата надходження 29.09.2017
автор: Світлана Семенюк