Яка ж чаклунка мила жінка-осінь...
Малює вміло теплотою фарб.
Чарівність і жіночність - дивний спосіб,
Для чоловіка найдорожчий скарб.
Яка ж чаклунка люба жінка-осінь...
Сорочку вишиває золотом.
І хоч сріблястий бісер у волоссі,
Зігріє полум*ям у холоді.
Яка ж чаклунка мудра жінка-осінь...
Вино цілюще - її гарний стан.
Дружина вірна, лагідна і досі.
Лікує душу ніжністю від ран.
Яка ж чаклунка тиха жінка-осінь...
Їй ягідне намисто до лиця.
В очах любов, небесна сяє просинь.
Жіночі чари - загадка Творця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752819
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.09.2017
автор: Світлая (Світлана Пирогова)