Зриває листя вітер-яничар,
Зухвало в очі заглядає осінь.
Ти пригорнися до мого плеча –
Я задихнусь від запаху волосся.
І вже навспак закрутиться Земля,
І знову ми – і молоді, і дужі,
І зграйка наших стрибунців-малят
Захоплено розбризкують калюжі.
Ми тішилися – звірені путі,
І горизонти сонячно-нетлінні.
Все по закону совісті в житті:
Знання- від хисту, успіх – від уміння.
Ми ще не знали – гряне Вавилон,
Посіє вірус невситимий звіра,
І злодій ноги витре об закон,
І мрії наші відлетять у вирій.
Що світ жахкий диктату гамана
Нам до удачі не готує візи –
За кожен пагорб – нищівна війна,
І всі вітри палаюче-наскрізні.
Та хай би як там не гірчив полин,
Та манни не доводиться чекати:
Молись і стверджуйсь, стверджуйсь і молись.
Аби скоріш настало наше свято.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752751
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.09.2017
автор: stawitscky