Жінка в літах йде тихою ходою,
Неначе кроком міряє літа…
Волосся відбілила білизною,
Та видно жінка серцем – золота.
Її роки тепер її багатство,
Бо за душею спомини одні.
Робота, діти, вдома – господарство
І вишиті картини на стіні.
Роки злетіли, наче клин осінній,
Та ще не чути трепетне - «курли».
Її подружки, йдуть неначе тіні,
Які давно онуками зросли.
Вона іде і не рахує кроків…
Красива жінка, серцем молода.
І плинуть вдаль її багатства роки,
Час швидкоплинний, як в ріці вода.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752652
Рубрика: Присвячення
дата надходження 28.09.2017
автор: Віталій Назарук