Здається,часу більше вже немає,
Здається час біжить, немов пісок.
Здається,що життя в глухий куток кидає,
Неначе це комусь за щось урок.
Здається..Та ніколи,все ж,не пізно,
Здобути те,чого так хочем ми.
І написати тут свою"життєву пісню",
І стати все ж щасливими людьми!
Не пізно повернути те,що було,
Що так хотіли б завжди відчувати,
Міцне кохання,що давно чомусь минуло,
Знайти,і знов кохати.Знов кохати.
Не пізно віднайти для себе зорі,
Що світять ніжно вдень і уночі.
В яких потонете,немов в глибокім морі,
І хто вас винесе із нього на плечі.
Не пізно віднайти в собі людину,
Вернути совість,що у серці так шкребе.
Сміливо,в необхідную хвилину,
Не пізно віднайти в собі себе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752573
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.09.2017
автор: Юлія Макарій