Нами керує мова
Нова країна приймає гостей
Кінь серця втомився на гору…
Відстань
малює
плює на варене сонце сіллю кохання.
Сила
ламає кулаки на долоні
Солоні
пахнуть на щоках скошеною травою – тобою.
В кожній краплинці слізоньки.
Невиспаними очима, по власному сонячному травневому дню
йду тихий та ввічливий.
Немов колоду карт перебирає крок за кроком доля.
Я лягаю втомлений та загублений в непроглядних хащах сумної посмішки власного життя.
Я співаю тобі останню пісню.
Немає мене і не було і мабуть не буде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752523
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.09.2017
автор: Іван Пугачов