Перетікає світ з твоїх очей.
Крильми вогню в туман і небокрай
Не плач, кохана, це гостинець в рай.
Вогонь крізь сльози — він мене пече.
Пролито голод атомів на кров,
І не віддати жінку Звірові
в оману,
Так генії летять через тумани —
І найясніший геній єсть любов.
1989
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752516
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2017
автор: Шевчук Ігор Степанович