Розгойдується час, розхитує планету,
Неначе маятник-зозуля на стіні,
У вічності старого менуету
Вихитує
Години,
Миті,
Дні:
- Е, ні!
- Ще ні!
- Вже ні...
А коли жить? Не відкладай життя "на потім",
Не буде влітку візерунка на вікні,
Великі ноги не погрузнуть в теплому болоті,
А руки не відпустять кораблі в канаву у дворі.
І не побачиш із хмаринки білого ведмедя,
І не злякає ввечері Бабай...
Не відпускай своє життя "на потім",
Кожній секунді данину віддай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752425
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.09.2017
автор: Алла Гонда