Семців М. На берегах душевної течії / М. І. Семців. – Вінниця : ТОВ «Нілан-ЛТД», 2017. – 96 с.
Українська література поповнюється молодими талантами. Так у квітні 2017-го року вийшла дебютна книга молодої української поетеси – Марії Семців «На берегах душевної течії». На той час молодій поетесі не виповнилося навіть 18 років, а вона навчалася на кухаря-кондитера. Таке незвичне поєднання хобі та професії життя. Цікавим фактом є те, що молода поетеса ще за два місяці до написання своєї дебютної книги засвітилася у невеличкому альманасі «Дорогою до істини», де були надруковані виключно вірші на дорослу тематику, а саме про війну.
Умовно книга поділяється на 5 розділів: «Іскри самотності», «Обпечена душа», «Проти течії», «Опале листя», «Паростки кохання». Лише три-чотири місяці було потрібно молодій поетесі, щоби створити збірку. Про її вірші можна сказати так: екзистенційно-неоромантичці верлібри, у яких є роздуми про кохання та розлуку, суспільство. Все це доповнене пейзажами та оригінально оформлено. Присутня також деструкція класичної форми вірша та зосереджена увага на емоцію, яка і творить вірш. Поезія читається як емоційна сповідь, часто у якій авторка аналізує, проходить від першого нещасливого кохання через соціум та морально-етичні проблеми, але в кінці книги вона знаходить свою душевну гармонію. Як на досить молоду поетесу, вона вже багато чого оригінального увела у свою поезію.
Ця книга є своєрідним щоденником накипілого, що поетеса довго у собі виношувала. Її поезія водночас вимагає рими, але із нею уже вірш був би не той:
«Я – противниця кохання!
Через нього – одні страждання.
Не вірю що воно існує,
та інколи сама себе дивую.
Можу тихо закохатися,
а потім цього почуття боятися...
Симпатія,
прив’язаність,
дружба…
Ось така цікава гра,
в яку,
на жаль,
граю я.
Чогось із самотністю не борюся,
адже давно вже їй в полон здалася» [с. 10].
Поетеса на багато різних речей має свою думку:
«На егоїзм не звертай уваги.
Егоїстам лише подавай готову страву.
Користі з них небагато,
не очікуй що від них у тебе в душі буде свято.
Алкоголіків не жалій!
Ти не винен, що він такий.
Мав би голову на плечах,
не вживав би алкоголь через свій страх!
Самогубця жаль?! Та невже?
Твій жаль йому вже не допоможе.
Потрібно було людину за життя жаліти,
А не тепер тут сльози лити.
Хочеш себе вбити?!
Ти думаєш, що всі за тобою будуть нити?
Підніми голову, встань із колін!
Покажи, що цей світ не вартує твоїх сліз!» [с. 13].
Поетеса шукає відповіді на речі, які не може поки зрозуміти:
«Для чого критикуєте ви людей?
У вас самих море брехні і тіней,
за якими давно сховалися,
а тепер чужих критикувати не соромитеся…» [с. 52].
Тонка філософія примушує навіть старшу людину задуматися про різні речі. Марія Семців бачить світ таким, який він є. Вона не пише про чарівні єдинороги з веселками, вона не пише про марні мрії чи пошук нереального кохання, а тільки наводить фарби своїх думок на аркуш, які зразу оживають думкою вірша. Вона малює акварелями світ, який справді втратив свою красу. Вірш «Осінь» примушує задуматися:
«Чому не бачите краси природи?
Хіба не красиві золоті дерева?
Хіба не подобаються червоні заходи сонця?
А ранок пахне казкою осені.
Дощі, болото, холодний вітер – це все потрібно
для того, щоб закохані пари
грілись ранком у теплому ліжку!
Обійми…
Поцілунки…
Кохання…» [с. 58].
Збірка білої поезії Марії Семців «На берегах душевної течії» є пройденим етапом від розлуки з першим коханням, яка крокувала через роздуми про соціальні теми, до пошуку правди: для чого людству у ХХІ столітті війна?
«Бо страшно і важко
на тій проклятій війні» [с. 75].
І скільки б не лунало роздумів у збірці, усе ж у кінці книги стає зрозуміло, що тепер має хто авторку заспокоїти. Слова кохання у цієї поетеси наскільки щирі, що мимовільно з’являється щира посмішка після прочитаного:
«Скажу тобі всі слова кохання:
ти все, що мені потрібно,
ти – моє бажання…
Ти мрія моя, без якої не проживу,
про тебе мрію, тобою живу» [с. 83].
Ця збірка доповнює вечір біля багаття і чашки чаю, або світанок із чашкою кави. Вона проста у написанні, але досить серйозна для розуміння. Молода поетеса Марія Семців майстерно передала те, про що хочеться читати. Вона не грається зі словами чи римою, а незвично будує думку у такому ж вірші. Приємно, що в українській літературі відтепер є така щира особистість.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752403
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2017
автор: Андрійчук Назарій Володимирович