Мамо, не плачте! Дай поплакать країні
Волосся русяве розсипалось вмить
Майдан вирував у суцільній руїні
Не болить мене рана, я живий –не болить.
Мамо, не плачте! Дайте поплакати нам
Не плач молоденька дівчино.
Вклоняємось всі українським синам
За тебе боровсь він країно.
Не пече його в грудях, уже не пече
Мамо! Чи це вже весна.
Та й кров вже із ран не тече –не тече
Україні віддавсь він сповна.
У сотню небесну навіки попав
З висоти береже усім сон.
Весни ще нема, та він все казав
Заживемо усі в унісон.
О світе! Мій світе, за нього поплач
Весна на порозі, українська родино,
За тебе боровся, матусю! Пробач
Тебе полюбив я країно.
Я вклоняюсь тобі, мій синочку, в цю мить
Засяяло сонце в українській родині.
Ти навчив нас усіх Україну любить
Тобі поклоняємось нині.
25.10.2014р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752378
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.09.2017
автор: Володимир Олійник