Роки проходять мимо.
Усі виходять заміж...пелюшки,
Безсонні ночі, прогулянки з візком.
А ти живеш і котишся між ними колобком.
Життя проходить повз,
А ти не молодієш.
І осінь змінює зима.
На вулиці вже холодніє.
Батьки дітей закутують в шарфи
І їдуть у село на гості.
Там інші люди, там не ти,
Знаходять спокій і свій простір.
І ось прийшла вже твоя осінь,
"Пожовкле листя шелестить."
Шепочеш їй і тихо просиш:
"Продовж життя хоча б на мить."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752317
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.09.2017
автор: Юліанна Дрозд