І знову осінь нас печалить
Навіює думки сумні
Неначе зраджує всіх пам'ять
Що залишаємось самі
Ми сам на сам в своїх берліжках
Проводимо одноманітні дні
Немов до краю світу пішки
Йдемо бездумно без мети
Невже такі ми недалекі
Не зрозуміємо самі
У теплу даль летять лелеки
А в душах наших білий сніг
Ще може Сонечко загріє
Розтопить сніг в душі у нас
Й полетимо в рожевих мріях
Напевно помиритись час...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752269
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2017
автор: М.С.