У мить осінньої печалі
Лишатись наодинці - гріх.
Тут подих вітру на причалі
Доносить днів щасливий сміх.
У прохолоді ніч п'яніє,
Спиває місяць тінь зорі.
Коли до болю охмеліє,
Лишає сяйво на землі.
На небі сови гомоніли,
Крильми лопочуть кажани
І ми б з тобою шаленіли,
Якби пліч-о-пліч знов були.
Та мить осінньої печалі
Розпеленала: хто-куди,
Ми, як суміжні вертикалі
По різні сторони біди!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752245
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 25.09.2017
автор: Анастасія Кравець