Покуйовджені трави у лісі –
Потоптали якісь грибники.
У руках – схоже щось на валізи,
А на спинах – важкі рюкзаки.
У корзинах – гриби, жирні, білі,
Тож пасеться мій погляд на них:
Ледь засмаглі голівки, згрубілі,
І березовий запах манив.
І стискається серце до болю –
Як же, все-таки, гарно у нас:
І ногам, і думкам тут є воля,
І здається, спиняється час.
Велетенські замислені сосни
Піднялись до самісіньких хмар,
Їх кориця потріскалась, сохне –
Житло знайде під нею комар.
Шепче вітер про щось в верховіттях,
Мох прослався, мов килим, внизу,
Чистотіл не стріляє суцвіттям –
Жде природа останню грозу.
23.09.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752151
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 25.09.2017
автор: Ганна Верес