А біля дому знову дощ,
Змиває поголос та смуток.
Та шаленіє, як за грош ,
Та виставляє на рахунок.
Забуті в осені слова,
Забутий розголос пташиний,
Та захрипілая линва*.
Дощу промову прохрипіла.
Та досить вже, іди но спати,
Як розбишака все змочив.
Позаганяв усіх до хати,
Та всі дороги позалив.
Не бачиш, Осінь забуяла,
Та й прихопила барви в ліс.
А ти? Із мокрим рядками
В ії щоденики заліз.
Іди но , мокрий, на оселю,
Та відпочинь, ще прийде час
Коли щасливий та веселий
Ти прогримиш іще до нас.
*линва- сток для відводу дощової води.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752065
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 24.09.2017
автор: Dema