Ніби днина ясна після ночі настала
Ти, - прийшла! Світ – безмежний! І суму не стало
Тільки зустрічі час як завжди замалий
Буду знову на Долю по-вовчому злий
Бо коли ти підеш, буду в темряві жити
І в захмарене небо, сумуючи, вити.
Прийде осінь, закутана в сірім плащі
І стікатимуть з морди сльозами дощі.
Буду гризти віршів недогризені кості
І чекати тебе – завжди бажану гостю
Аби зморену душу в щоденній журбі
Простягнути із серцем в дарунок тобі
Ця душа ніби кактус пустельний колюча
Від численних розлук, негараздів болючих
Та коли нова зустріч тебе приведе,
Вона знов зацвіте, бо подітись ніде!
субота, 23 вересня 2017 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751865
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2017
автор: dovgiy