Серед берізок виріс кленом

                                         *    *    *
Серед  берізок  виріс  кленом:
Розкішні  віти  –  щастя  гени.
Дідівський  заклик  червоніє
Осіннім  листям,  наче  мрія.

Радію  щастю  випадково:
Зорі  ясній,  рідненькій  мові.
Навчився  жити  без  відрази:
Шаную  батьківські  накази.

Кохання  серце  прихилило,
Рядки  віршів  укриті  пилом.
Знайшлася  крапелька  сумління
Для  повсякденного  горіння.

Не  бачу  кращої  дороги,
Ніж  та,  що  миє  в  росах  ноги.
Мій  рідний  край  цвіте  садами
Жита  рясніють  над  полями.

Невже  довічно  буде  спека
Над  рідним  домом,  де  лелеки
Родинні  гнізда  захищають
І  стогне  нива  урожаєм?

У  владу  шмигають  чужинці:
Злодійська  змова,  як  гостинці.
Козацтво  міряє  лампаси,
На  бій  лишилось  обмаль  часу.

2009р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751854
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.09.2017
автор: Петро Корнійчук