Учитель

Є  на  Лозівщині  річечка  Бритай,
Там  бере  початок  мій  рідненький  край,
Де  б  я  не  бувала  і  куди  б  не  йшла,
В  серденьку  моєму  рідна  сторона.
Чому  Бритай?
Тут  козаки  селились,
Бо  прагнули  на  волі  завжди  жить
І  брили  голови,  лиш  чуба  залишали,
Якого    ще  і  оселедцем  звали
(Любили  гумор  козаки),
Усі  бритоголовими  були.
І  річку  Бритаєм,
І  хутір  так  назвали  –  
Тепер  село  Бритай,
Відоме  в  нашім  краї.
У  різні  пори  року
Воно  таке  красиве,  що  нівроку!
Весною  зелень  прикраша  його,
А  влітку  пахне  медом,  ячменями.
Як  прийде  осінь  –  пригостить  плодами.
Зима  біленьким  снігом  сповиває.
Село  Бритай  відпочиває.
Це  так  здається,  що  дрімає:
Життя  у  ньому  не  стихає,
Бо  люди  щедрі  тут  живуть.
Вони  на  хліб  і  сіль  багаті,
Ще  гарні  діти  в  них  ростуть.
І  пісню  щиру  українську
Не  забувають,  а  несуть
Її  майбутнім  поколінням,
Які  любитимуть  село
І  запах  трав  шовкових.
Жили,  живуть  і  житимуть
Завжди  у  Бритаї
Нащадки  козаків  бритоголових.  


Учитель  -  професія  давня.
 Може,  хтось  скаже:  «Ні».
 Глибоко  той  помиляється,
 Хто  заперечить  мені.
 Прошу  зі  мною  полинути
 В  сиву,  стару  давнину…
 Сходить  літнєє  сонечко,
 Прорізує  чорну  млу.
 Тихо  ступає  з  апостолами,
 Торкаючись  ранніх  рос,
 Вічний  Учитель  світу  –
 Мудрий  Ісус  Христос.
 Кому  він  відмовив  в  пораді,
 Доброти  не  навчив  кого?
 Кожний  учитель  повинен
 Стати  учнем  його.

Віки  промайнули  суворі,
Змінилась  Дніпрова  вода.
Іде  до  народу  Вкраїною
Філософ  наш,  співець  Сковорода.
 Учив  дітей  по  –  новому,  сміливо,
За  що  не  був  в  пошані  ректорів.
Ще  за  життя  він  став  легендою,
Предтечею  майбутніх  вчителів.

 Ми  Кобзареву  істину  пізнали,
 Повчання  не  забудемо  його:
       Щоб  і  чужого  завжди  научались,
       Й  ніколи  не  цуралися  свого.

       Учитель  -    не  просто  людина…
       І  грізні,  криваві  дні
       Він  учня  свого  підтрима,
       Не  дасть  спіткнутись  в  пітьмі.

       Ось  світлий  образ  Корчака
     Лине  до  нас  по  війні.
     Любити  дітей  можуть
     Тільки  такі,  як  він.

     Павлиш.  Школа  під  голубим  небом,
     Багатий  Кіровоградський  край.
     Там  Сухомлинський  дітям
       Серце  своє  віддав.

         Я  -  також  учитель,  і  продовжити
         Хочеться,  звісно,  мені
         Все  те,  що  принесли  у  світ  цей
           Кращі  люди  землі.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751692
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.09.2017
автор: sonyshna