[color="#ff0000"][b][i]Той розкутий голос жовтизни
Переможно володіє світом.
Осене,ти спробуй розбудити
Приспану мелодію весни.
Може, в ній твоя зів'яла сила
Зачерпне цілющої води
Тим садам, що встигли одцвісти,
Тим рукам,що вірно їх ростили.
А коли заграє промінець
На моїй обвітреній долоні,
Сипле осінь яблука червоні,
Значить,ще любові не кінець.
[/b][/i]
[/color]
(З першої збірки[b] "Дзеркала"[/b]. - Львів:Каменяр,1991)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751665
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.09.2017
автор: Сіроманка