Ми українці,
так погоджуюсь
не вміємо правильно,
ще жити
Та це тому,
що завжди, мусили боротись:
за незалежність, мову, книги,
за власні сказані слова,
за гори, море,
до болю ріднії міста.
Та ми лиш хочемо:
в домівках своїх вік прожити,
щоб мати радісно всміхалась,
щоб батькова скупа сльоза,
не полилася по скроні,
щоб дитинча не було свідком,
душогубства й болю.
щоб зорі освічували ще ясніше,
шлях додому,
щоб ми могли сказати слово,
родина вся була у зборі.
Невже фантастики,
бажаєм ми?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751640
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.09.2017
автор: Kalinka