Ти «Генерал» наш – браво!
Ти захисник наш – так!
Ніхто не заборонить, як називать собак
Нехай вони лайливі, брудні і шолудиві.
Та тут другий момент- зробіть експеримент
Назвіть собаку Монстром і буде що сказать,
І буде що латать, і слово «Обережно!»
На хвіртці написать.
А ми свого собаку назвали «Генералом»
І зразу перед очі погони, «кроком руш!»
Без галіфе, без форми, без личок і без честі
Наш друг чотириногий вже полатав
Трьох душ.
Один – устав порушив, не віддаючи честі,
Другий його зневажив- поводився, як свій.
А дівчина нечемно лиш повернулась задом
Начхавши, так би мовити, на «генеральський» чин.
Покусані лиш злегка зубами «Генерала»
Налякані нечеми, що можна тут сказать?
Він дав їм зрозуміти, не пишучи догани,
Що треба праву руку біля мізків тримать.
Він контролює поле, рульожку, злітну смугу.
І день і ніч лунає цей благородний бас.
Лиш девʼятьом обраницям він мається за друга
Він імена всіх знає і в профіль і в анфас.
Є подруги у нього – довірливі, грайливі
Двійна рідня по крові, та не у тому суть
Не будемо казати про них слова лайливі
Вони не «генеральші», та службу теж несуть.
Ідилія у нотах, коли літак сідає,
Сирені в унісон, щоби надать ваги
«Фуражка» «Генерала» із голови злітає
І вовчий гвалт у небо – чуттєво, до снаги.
В житті метеостарту він рядомим буває
Війським, що знімає дома френч
Частенько за гріхи із цепу споглядає
Мов Велет, що програв суперникові герць.
Ще «Генерал» наш любить брати хабарі
Хапає шмат при свідках, без забрала
Бо голод - не мадам, це знають і дурні.
До речі, де ви бачили худого генерала.
Попри усе наш «Генерал» – герой!
Ошийник носить наче комір гімнастерки.
Він захисник наш! Він хоробрий «бой»
За нашу недоторканість готовий просто вмерти.
Коли не подивись – наш «Генерал» не спить.
Цілодобово, мов паша ревнивий
Зневаживши погоду, на чатах стоїть
Охороняє старт і свій гарем зрадливий.
Жовтень 2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751410
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2017
автор: Лариса Чорноус