Мама! Знайоме для кожного слово…
Багато у слові цім…
І точно не випадково
Була ти в житті моїм.
Зринають у пам’яті хвилини,
Коли були з тобою вдвох.
Такі хвилюючі моменти
Стали святі для багатьох.
Дерева гойдає вітер,
Ти носиш мене на руках.
Так затишно і спокійно
На теплих твоїх грудях.
Мені ти «котка» співаєш,
Цілуєш також у чоло.
І навіть іще не знаєш,
Як добре мені було.
У хаті спокійно й затишно.
Навколо сія́ чистота.
Лиш тихо іде годинник,
Хвилини життя відбива.
Надворі хурделиця й вітер.
У плитці мелькає вогонь.
Приємно дуже пити
Чай з липи із твоїх долонь.
Мені ти і казку розкажеш,
Віночок з кульбаби сплетеш.
І бджілку на квітці покажеш –
Такою, як я, була теж.
Любити завжди вчила
Людей і рідний край.
Тож в мене виросли крила.
Ти, мила моя, це знай.
Без тебе й твоєї підтримки
Важко було б у житті.
Не даси ти упасти сльозинці –
Завжди допоможеш мені.
І скільки б років не прожив ти –
Завжди пам’ятай:
Мама – це сонце узимку.
Мама – земний твій рай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751281
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.09.2017
автор: Amila