Гойдає вітерець фіранку
Прокинулися бджоли.
І я стою на ріднім ґанку,
В очах синіють гори.
Із вітром я гойдаю ранок,
Торкаюся травиці,
Парує на столі сніданок,
Із запахом кориці.
Вологе листя під ногами
Вмиває теплу шкіру,
Цілує дощ віконну раму,
Вдягає в темно-сіре.
У позі лотоса чекаю,
Зависла над полями,
На тілі спогад вишиваю,
Червоними нитками .
У квітах шкіра, мов садочок,
Метелики танцюють,
Вплітають сонце у віночок,
В повітрі циркулюють.
Стою в калюжі на подвір'ї,
Метелики зникають,
Туман встеляє надвечір'я,
І гори засинають.
Сніданок на столі холодний,
Фіранка зупинилась,
Закрив повіки день голодний,
І тіло снігом вкрилось.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751260
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.09.2017
автор: Sukhovilova