[i]Тринадцять літ… А наче – все життя: Тринадцять літ мольби, сум’яття, болю…
OI Udayko[/i]
[youtube]https://youtu.be/YqmV_qfoDj0[/youtube]
[b][i][color="#60077d"]Були ми разом аж тринадцять літ.
Тепер чужі. Живем самі, нарізно.
Тоді був милим нам весь білий світ!
На чотирнадцятім - сльозам завізно.
Просила я тебе лишити все,
щоб нам удвох плекати нашу долю.
Ти вибрав те, що деколи несе
багатство, визнання й жадану волю.
Гойдав кленове листя зимний дощ,
тремтіла вишня від вітрів, тужила.
А душі наші й досі просять прощ,
І волі так й нема, мов забарилась.
Усі тринадцять наших любих літ
в дитяті нашім - у маленькім сонці.
Кохання щирого - яса, одсвіт
отам сховалися - в малій долоньці.
Тринадцять літ долали шлях удвох,
кому ж тепер нести оту покуту,
що в чотирнадцятому ми не втрьох -
сама колишу сиротину смутку.
[/i][/b][/color]
За твором OI Udayko "Тринадцять літ"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751259
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2017
автор: Фея Світла