Писати ві́рші – це не фі́глі римувати,
Що при́йдуть в голову писакові на вгад,
Складати ві́рші – гостре скло збирати
І серце стиснути своє, немов гранат!
Видушуючи на папір багряне,
Ось, брате, в чому таїна́,
Хоч і читач добром тебе спом’яне,
Та він не зна, яка того́ ціна.
То – загадкова й незбагненна но́ша,
То – ду́шу обколоти в будяки,
Писати ві́рші – то є Кара Божа,
Якщо це Ві́рші, а не забавки́.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751186
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.09.2017
автор: Мартин