Тихою, наче безсоння,
приходити звикну,
з тіла твого безперервно
збиратиму тіні.
Осені вкотре бракує
старих гомонінь:
поговори до найпершого,
кого зустрінеш,
навіть якщо не повіриш
у значення слів.
Нами боги вже навчилися
грати у шахи,
спершу розгойдують,
потім скидають з рахунків.
Знову у черзі за часом,
щоб стати на місце,
вештаєш колами
наших колишніх ходів:
тільки щоб зрушити вкотре
і бути спокутаним,
знаючи, що це єдине,
що статись могло.
Довго тривати у тілі —
це завчені рухи.
Довго мовчати навзаєм —
це справжність розмов.
18.09.17, Київ #дисонансне
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751174
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 18.09.2017
автор: Іванна Шкромида