Земля моя - мій рідний дім!
Не можу жити я без тебе.
Ти в серці назавжди моїм,
Де б я не був – ти звеш до себе.
Твої світанки росяні,
Над річкою густі тумани
Частенько сняться в снах мені,
Тривожать вже забуті рани.
Земле моїх батьків, дідів!
Тебе завжди вони любили.
І в дні щасливі,в дні біди
Ростили хліб і боронили.
Земля моя - мій дім, мій сад!
Ти і красива, і нещасна.
Чомусь багато в людях вад,
Бездушність уродила рясно.
Лиш днем сьогоднішнім живуть.
Що буде завтра – не турбує.
Нащадкам що передадуть?
Що душі їхні зачарує?
Прокиньмось, люди!
Є ще час.
Бо може кінчитись терпіння
І запита Земля у вас:
– Що? Ви без розуму творіння?
Як можна дім свій не любити,
Своє гніздо не берегти?
Як можна так байдуже жити,
Не мати гідної мети?
Люби священну Батьківщину,
Не шкодь! Не зраджуй! Не ганьби!
Люби, як матір, як дитину!
Життя віддай за Україну!
Для щастя неньки все зроби!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751135
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.09.2017
автор: Валерій