Стоять дерева у німій покорі,
Довкола тиша оком не моргне.
Лиш дощик вибиває своє соло
І смуток у душі гнітить мене.
Я згадую той час, як були разом,
Для мене то були щасливі дні.
Їх не забудеш ні тепер, ні з часом,
Залишились у пам'яті мені...
Блакить озерна у очах манила
І серце виривалося з грудей.
Кохання - то така велика сила,
Перемагає сила та людей...
Ступали ми на зрошені покоси,
Сліди свої лишали у траві.
І досі спомин обмиває роси,
То ж маряться ще дні ті дощові...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751067
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2017
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)