Людмилці
Ой, жоно моя,
човник проплива,
Сідаймо близенько:
І земля — Христос,
і Христос — трава:
Молиться серденько.
А все думав я:
куди-то піду
І десь-то загину...
Все серце віддам,
та не на воду,
Краще — на дружину.
— Чоловіче мій! — човник
пропливе,
Хто встигає — має
І землю нову,
і небо нове,
І любов безкраю...
Хто б то не уздрів,
хто йшов до кінця:
Дим човна на тризні!
Скидай ятері —
та й приймем вінця
В любимій Отчизні!
2003
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751054
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2017
автор: Шевчук Ігор Степанович