Безсоння заповнило тишу,
Думки про усе й ні про що.
До ранку тримаєш афішу,
І слова не мовить ніхто.
В глибокому небі сплять зорі,
І місяць рогатий принишк.
Безсоння собі ж у фаворі
Радіє, що ти ще не спиш.
Свої фіолетові тіні
Розкидала ніч по стіні,
У цьому нічнім мерехтінні
Метелик заснув на вікні.
Птахи з колисковою - в сни,
Їм осені сняться тумани,
Не скаже безсоння: «Засни»
Своїми німими устами.
На ранок – здається, що п’яна
І навіть без краплі вина,
Була ніч така неслухняна,
Мов скрипки старої струна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750988
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 17.09.2017
автор: Шостацька Людмила