Як втомилась душа:
Все турботи й турботи.
І утомлене тіло до болю.
Мені дайте, хоч трішки
Спочить від роботи.
Відпустіть в степ широкий – на волю.
Я в травинку зелену
На мить обернуся
І вберу всю бадьорість з росою,
Облечу вільним вітром
Навкруг і вернуся.
Знову сильним я стану – собою.
Ну, а ще – на хвилинку
Хмаринкою стану,
Запрошу всі краплинки дощів.
Хай окроплять вони
Незагоєну рану.
Знов вогонь запалає в душі.
І щасливий, що слабкості
Зміг побороти,
Що немає ні втоми, ні болю,
Повертаюся з радістю
Знов до роботи,
У степу побувавши на волі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750920
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.09.2017
автор: Валерій