Кохала ти до крайньої межі?
Коли думки штовхали до нестями,
Коли не спала довгими ночами
І глузду всі валились рубежі?
Шукала ти потрібнії слова,
Коли не знала, що було сказати,
Щоби безглуздою не виглядати
Коли не працювала голова?
Чи відчувала біль, безсилля сік,
Коли кохаєш більше, аніж жити,
Але не можеш бодай щось зробити
Бо відчуваєш гру у один бік?
Боюся, ні, бо я́ тебе кохав!
І ти була єдиною у світі,
І щоб на тебе схожі були діти
Понад усе тоді я був бажав.
Роки порвали безліч ланцюгів,
У нас уже тепер нові бажання,
Але повір лише моє кохання
Не мало і не має берегів.
© Олександр Попроцький
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750873
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.09.2017
автор: Oleksandr Poprotskyy