*************
Ледь жевріє розплавлена свіча
У сутінках прозорих надвечір'я...
Цей струм різкий - від дотику плеча,
Це зоряне закохане повір'я.
Так осінь дика в вени пророста
Бентегою печалі та екстазу...
Цілунком запечатаєш вуста -
І плоті шал поглине нас відразу.
Осіння повінь терпких почуттів,
Ці спогади п'янкого одцвітання,
І танець дикий рук твоїх і слів...
Зізнання, чи зітхання, чи кохання?
Хай буде так, як осінь прирекла...
Уже зоря горить на видноколі.
Твою жагу по крапельці пила -
Це божевілля осені і долі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750737
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 16.09.2017
автор: Світла (Імашева Світлана)