Найгірша із доньок, з дівчат і з усіх сестер.
Найгірша з дружин, я той ангел, що впав із небес.
Той, що вічно живий, для усіх несподівано вмер.
Почорніли за спиною крила – миттєвий процес.
Є спасіння моє, він для мене – один-єдиний,
Та в очах у його я лиш бачу свою загибель.
Він є доля моя, але я загубилась у часі.
Я його бережу, та не зараз, не з ним. Не разом.
І нехай листопад свою осінь несе подалі,
Берегтиму його у суворіші з лютих морозів.
Я одна із найбільших прибічників злої моралі,
Він один із найбільших в моєму житті загроз.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750703
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2017
автор: Ірина Морська