Як холодно… Боже, холодно як?!
І душу нічим не зігріти.
І плакати хочеться просто так,
О, Боже! Лише б не здуріти!
Як холодно! Холодно не від вітрів,
І не від погоди хмурної.
О, Боже, лише б ще той вогник тлів
Із віри і правди людської.
Бо холодно, людоньки, день у день,
Годинник відмірює стрілками.
А чути лиш того, що дзень та дзень –
І тижні летять понеділками.
Як холодно! Щирість не гріє уже,
Всі в своїх проблемах грузнемо,
А що з нами поряд – то так, чуже,
А хто ходить поряд – лузери!
Ой, холодно… Сірий наш день настає,
Про Бога в часах забуваємо…
Пильнуємо тільки чомусь своє,
А душу в лахміття ховаємо…
Болить, не болить – цікавить кого?!
Зібрати б незбиране все в кулак…
Немає у світі «твого-мого»…
О, Боже, чом холодно так???
© Оксана Граб"юк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750584
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 14.09.2017
автор: Okssana