світяться мов горять
тихо палають клени
осене ти моя
заговори до мене!
відповідь дай
відкіль
осене моя рання
серце тривожить біль
тиха печаль безкрайня?
теплі ще вчора дні
заполонили зливи
звідки
скажи мені
в скронях тумани сиві?
ніби розлогий сум
бавить мої тривоги:
десь я згубив весну
радісну босоногу
де сподівань - за край
мрій - до самого неба
осене, зачекай!
не поспішай
не треба
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750536
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.09.2017
автор: Хлопан Володимир (slon)