Він прийняв її...
Увібрав її
кожним нерва чуттям,
клітиною.
Неприкаяну
в маятті своїм -
і коханкою,
і дружиною,
що коханою
і нестерпною
поривалася, дика,
птахою
до небес увись,
стрімко вперто і...
на плечі його
тихо плакала.
В божевіллі її
нескоренім
кров’ю був,
що шугала венами...
Став крилом,
і гніздом - опорою
і... мовчанням
у сокровенному.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750505
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.09.2017
автор: Адель Станіславська