В долині під розлогою старою вербою неподалік невеличкого ставочка,
який усі називають Макаровим, є криничка.Вода у ній завжди холодна-
холодна, прозора й чиста.Видно як на дні струменить джерельце.І ніколи
її не меншає.Навіть у літню спеку, коли дощів подовгу немає.У селі криниці
висихають, а тут води вдосталь.Люди, які мешкають неподалік, взимку
пригонять худобу напувати, коли великих снігів немає.
Хто її викопав і коли, навіть старожили не знають.Та припускають, що той
же заможний селянин Макар, який і ставок викопав та рибу запустив.Його
немає уже багато літ, а пам"ять по собі залишив.
Селяни облагородили ту криницю, поставили круга.Поруч на кілочку
завжди є скляна посудина, з якої можна напитися джерельної води.
Така ж криниця є і в лузі, де господарі випасають корів.Тут теж зробили
огорожу, невеличке накриття та лавочку.Щоби пастухи чи подорожні мали
змогу відпочити.
І ще є криничка у полі за людськими городами.Про неї також не забува-
ють мешканці села.Бо вода у ній теж джерельна й смачна.І ніколи не
висихає джерело, яке її живить.Поруч стежка, що веде до іншого ставка.
І той, хто любить тут посидіти з вудочкою чи відпочиваючі, вгамовують
спрагу спекотного дня.Або ті, які збирають сіно чи інший врожай на своїх
городах.
А ще в одній із таких криниць, що знаходиться в долині недалеко місце-
вої церкви, на Водохреще освячують воду.
І таких криничок поблизу села нині є зо два десятки.Кожна з них носить
ім"я чи прізвище того, хто колись давно іі викопав.
Як бачимо, не забувають селяни про них, хоч майже у кожному дворі
є своя криниця або проведена вода із місцевої водонапірної башні.П"ють
смачну воду самі, напувають живність і добрим словом згадують своїх
дідів та прадідів, які копали ті криниці.А вони й донині служать людям.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750389
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2017
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський