[i]Сади іще бриніли в золотій вуалі,
Як листя опадало із дерев,
Мов роки у невидимій печалі,
І душу роз"їдала осінь - черв...
І снів пророцтва, холод на порозі,
Чи шлейф невдалого продовження буття ?
Мені колись казали, що у Бозі
Є тільки сум, а хто по суті я ?
Невдаха - гість, побуде і піде,
Візьме з собою зболені образи.
На цій планеті все колись мине,
Та поки що ковтать тумани з її вази...
Фантомні дні по димовій завісі,
На нервах грає туга кволий джаз.
Вітрів проситиму, щоб несли теплі вісті,
Інакше вовком буду вити водночас...[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750384
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.09.2017
автор: Мандрівник