Чому я завжди так чекаю ту першу краплю?..
Найвагомішу, ту,що в один момент припинить існування одного стану і розпочне народження іншого.
В якийсь момент вона являє собою відокремленність від усього, що навколо та вже за мить розів’ється інший стан – злива , і крапля стане частиною цього нового цілого.
Чи може вона осягнути , що з неї все почалося?
Чи такий важливий цей момент для неї? Як знати…
Та для мене момент переходу омріяний і невловимий майже ніколи.
Краплі, сніжинки, хвилі, рими, поцілунки неначе промовляють: «Відчуєш один перехід – збагнеш інші…»
А ще… тоді попереднє втратить владу над тобою, і ти з захватом дитини будеш все відкривати і відкривати нове - кожної хвилини, поки не розчинешся в цілому, яке буде незрівняно більшим , ніж те, де ти був раніше…і так до безкінечності... Адже Всесвіт – безкінечний…
© Олена Зінченко 2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750320
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2017
автор: Zinthenko Olena