Як гоцав дощ! Ох, як же гоцав дощ!
Як гожа пара на весіллі польку.
Мов навіжений, біг між вулиць, площ,
Бив брук і кожну стрічну парасольку.
На трави впав, налив ґрунтам води,
Зім'яв стежину– вкрилася струмочком.
Качки сховались поміж лободи.
Під дах усілись голуби рядочком.
А він шумів, тарахкав, шаленів!
Топив свій бе́зум у міськім озерці.
Збудивсь Перун, пустив стрілою гнів –
Земне з небесним поєднав у герці.
А потім стихло все…, мов не було.
Качки – до ряски, підживляти сили.
Всміхнулось чистим писочком зело́.
Птахи свій ляк у пісню перелили.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750316
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)