Мовчали дні і так від того було сумно,
йшли осені в деревах між стовпами…
Я лиш слухав, як сурмлять у небі сурми ,
від життя ховаючись за щирими рядками…
Я так боявсь вітрів, боявся буревіїв,
мене лякала ніч з відкритими очима…
Я відстань сумом завжди чомусь міряв,
шукаючи у всесвіті причини…
Я так стомивсь, мені у грудях боляче,
ви чуєте, як там тихенько щось стукоче …?
Слова мовчать і навіть вже не колються,
і я мовчу, мовчу й нічого вже не хочу…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750194
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.09.2017
автор: Матвійчук