Серед трав барвінкового літа,
Серед соняхів, що розцвіли.
Розмовляла калина із вітром,
Чули мову оту явори.
Вона ніжно до нього вклонялась,
Нахиляла білесенький цвіт.
І до танцю його зазивала,
Він ж робив свій у небо політ.
Тихо падали сльози на трави,
Сумувала калина одна.
Кругом неї насичені барви,
А вона тихо плаче сумна.
У яскравій своїй вишиванці,
Під калину присіло дівча.
Трави в росах не наче у глянці,
А вона пригортає куща.
Ти не плач, не журися калино,
У нас доля з тобою одна.
Відвернувся від мене хлопчина,
Ти для мене лишилась рідня...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750178
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.09.2017
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)